В РАМКАХ ПРОЄКТУ «КОРОНА МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЗА СТАНДАРТОМ»
Чому фейки такі зручні для сприйняття і де шукати факти?
Проєкт здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Пандемія впливає на життя країн. До нових умов підлаштовуються економіка і політика країн, реагують на зміни й в соціально-культурній сфері, суттєво змінили принципи роботи медіа, зокрема й соціальні медіа. Як і хто в інформаційній галузі намагається використати пандемію? Чому людям, навіть з критичним мисленням, так легко втрапити на гачок дезінформації? І де шукати достовірні факти? Читайте далі.
Олена Кваша
Медіаекспертка
“Сплячий ефект”
Люди, які не вірять фейковим новинам, бо не вважають джерело гідним довіри, також можуть потрапити під вплив повідомлення. Це відбувається тому, що інформація щодо джерела з часом забувається. Такий собі “сплячий ефект”, раз у раз підтверджувала низка досліджень проведених останніми десятиріччями.
Річ у тім, що з часом реципієнти схильні забувати з якого джерела вони отримували певну інформацію. Зокрема, забуваючи, чи вважали джерело гідним довіри, саму інформацію цілком можуть пам'ятати.
Найкраще це працює тоді, коли фейк узгоджується з попередньою наявною у людини інформацією, або знаннями. Такі сплячі ефекти трапляються, коли реципієнти стикаються з фейками, що відповідають їхнім очікуванням. У таких випадках, людина може спершу не довіряти джерелу, але з часом про це забути. І зрештою пам'ятати лише повідомлення, яке в цілому, було людині до вподоби та сходилося з поглядами. Тоді відбувається певна віра в те, що ця інформація була абсолютно правдивою.
Річ у тім, що з часом реципієнти схильні забувати з якого джерела вони отримували певну інформацію. Зокрема, забуваючи, чи вважали джерело гідним довіри, саму інформацію цілком можуть пам'ятати.
Найкраще це працює тоді, коли фейк узгоджується з попередньою наявною у людини інформацією, або знаннями. Такі сплячі ефекти трапляються, коли реципієнти стикаються з фейками, що відповідають їхнім очікуванням. У таких випадках, людина може спершу не довіряти джерелу, але з часом про це забути. І зрештою пам'ятати лише повідомлення, яке в цілому, було людині до вподоби та сходилося з поглядами. Тоді відбувається певна віра в те, що ця інформація була абсолютно правдивою.
“Ілюзорна правда”
Низка досліджень довела, що повторюване декілька разів твердження, бажано з різних джерел, починає перетворювати новину на гідну довіри, навіть якщо спершу її вважали фальшивою.
Це так званий ефект “Ілюзорної правди”. Тим, хто брав участь у дослідженні упродовж п'яти тижнів показували ту саму фейкову новину. Через те, що вдруге інформація здавалася їм вже знайомою, учасники були схильні вважати її правдивою, на відміну від контрольної групи, в якій відповідну інформацію бачили лише раз.
Це означає, що багаторазове бачення фейкової новини збільшує ймовірність того, що в неї повірять, бо вона видається знайомою.
Це так званий ефект “Ілюзорної правди”. Тим, хто брав участь у дослідженні упродовж п'яти тижнів показували ту саму фейкову новину. Через те, що вдруге інформація здавалася їм вже знайомою, учасники були схильні вважати її правдивою, на відміну від контрольної групи, в якій відповідну інформацію бачили лише раз.
Це означає, що багаторазове бачення фейкової новини збільшує ймовірність того, що в неї повірять, бо вона видається знайомою.
ВВС Click разом із британським Інститутом стратегічного діалогу, що займається боротьбою з екстремізмом, провели дослідження, яке доводить, що екстремістські спільноти намагаються використовувати пандемію у свої цілях.
Керівниця дослідження Хлоя Коллівер зазначила, що метою дослідження було встановити, чи впливає пандемія та спричинена нею криза на поширення дезінформації групами, які можна схарактеризувати як політично екстремістські чи спільноти «альтернативної медицини».
Дослідники проаналізувати біля 150 000 публічних постів у Facebook, оприлюднених з січня цього року 38 ультраправими групами. Після чого розподілили всі пости за ключовими темами, що виділили за допомогою аналізу ключових слів. Тем, які стосувалися повідомлення, було п’ять. Це іслам, міграція, ЛГБТ, іудаїзм та еліти. Як з’ясувалося, за чотирма темами кількість повідомлень залишалося фактично незмінною. І лише кількість постів за однією темою, - що стосується впливу «еліт», - продемонструвала суттєве зростання під час карантину. У постах повідомлялось про людей, які «можуть бути причетні» до появи коронавірусу, або пов’язані з введенням карантину Серед них – Джордж Сорос, Біл Гейтс, Джефф Безос і Ротшильди. Також дослідники з’ясували, що аудиторія цих повідомлень більш схильна вважати вірус COVID-19 штучним.
На щастя, зараз є чимало проєктів та ініціатив, що спростовують фейки, зокрема й фейки про коронавірус. До прикладу - "По той бік пандемії". Це волонтерська ініціатива українських журналістів та фактчекерів, які оперативно перевіряють сумнівну інформацію про Covid 19. На сайті coronafakes.com публікують перевірені матеріали про коронавірус, які розподілені на фейки, маніпуляції та правду про пандемію.
Крім того, звісно ж, відповідальними маємо бути й ми самі.
Сьогодні реальність така, що кожен з нас поступово перетворюється на індивідуальний медіаресурс, в якого є свої читачі, глядачі - аудиторія. І коли ми говоримо про якусь подію, поширюємо інформацію, це означає що ми долучаємо до своєї думки ще певну кількість людей.
До цього варто ставитися відповідально, особливо лідерам думок і тим, хто сьогодні займає активну громадянську позицію. Варто більше уваги приділяти науковим дослідженням цієї теми та залучати міжнародні наукові спільноти до обміну інформацією та досвідом.
Сьогодні реальність така, що кожен з нас поступово перетворюється на індивідуальний медіаресурс, в якого є свої читачі, глядачі - аудиторія. І коли ми говоримо про якусь подію, поширюємо інформацію, це означає що ми долучаємо до своєї думки ще певну кількість людей.
До цього варто ставитися відповідально, особливо лідерам думок і тим, хто сьогодні займає активну громадянську позицію. Варто більше уваги приділяти науковим дослідженням цієї теми та залучати міжнародні наукові спільноти до обміну інформацією та досвідом.
